несов. неперех. местн.
то же, что дивиться
ДИВОВА́ТЬСЯ, дивуюсь, дивуешься, несовер., кому-чему (разг. устар.). То же, что дивиться.
диву́юсь, диву́ешься; несов. прост. и обл.
То же, что дивиться.
И кто к нему за чем ни подойдет, Оракул наш что молвит, то соврет; Ну так, что всякий дивовался, Куда пророческий в нем дар девался! И. Крылов, Оракул.
[Бессеменов (с удивлением и досадой):] Смотрю я на тебя, Терентий Хрисанфович, и дивуюсь. Человек ты --- никчемный, но гордость в тебе - чисто барская. М. Горький, Мещане.
- Ничего нет лучше, ежели люди тебе дивуются. Гладков, Лихая година.
дивова́ться, диву́юсь, диву́емся, диву́ешься, диву́етесь, диву́ется, диву́ются, диву́ясь, дивова́лся, дивова́лась, дивова́лось, дивова́лись, диву́йся, диву́йтесь, диву́ющийся, диву́ющаяся, диву́ющееся, диву́ющиеся, диву́ющегося, диву́ющейся, диву́ющихся, диву́ющемуся, диву́ющимся, диву́ющуюся, диву́ющеюся, диву́ющимися, диву́ющемся, дивова́вшийся, дивова́вшаяся, дивова́вшееся, дивова́вшиеся, дивова́вшегося, дивова́вшейся, дивова́вшихся, дивова́вшемуся, дивова́вшимся, дивова́вшуюся, дивова́вшеюся, дивова́вшимися, дивова́вшемся
см. удивляться